Допуски, посадки та технічні вимірювання

Матеріал містить інформацію про тему, яку потрібно опрацювати, та виконати завдання. 
Виконані завдання надсилати на електронну пошту викладача: Гагаєва О.К. gagaeva.lena17@gmail.com

 І семестр

Гр.11, Т-2.

Тема 1. Вступ. Основні відомості про розміри та спряження в машинобудуванні

Урок 1. Види похибок.

Урок 2. Основні відомості про розміри.

Урок 3. Поле допуску.

Домашнє завдання:

Опрацювати матеріал стор. 16,25,34, записати конспект в зошит.

Тема 2. Допуски форми і розташування поверхонь. Шорсткість поверхонь.

Урок 4. Поняття про ЄСДП.

Урок 5. Види часних відхилень цилінлричних поверхонь.

Урок 6. Шорсткість поверхні.

Урок 7. Параметри різьби.

Домашнє завдання:

Опрацювати матеріал стор.7,128,148,209, записати конспект в зошит.

Тема 3. Основи технічних вимірювань

Урок 8. Забезпечення єдності вимірів. Класифікація засабів вимірювання.

Урок 9. Вибір засобів вимірювання.

Урок 10. Методи вимірювання. Рахувальні пристрої.

Урок 11. Похибка вимірювання, складові її чинники.

Домашнє завдання:

Опрацювати матеріал стор.250,234,252,65, записати конспект в зошит

Тема 4. Засоби вимірювання лінійних розмірів.

Урок 12. Штангенінструменти. Будова штангенциркуля.

Урок 13. Мікрометричні вимірювальні інструменти.

Урок 14. Засоби контролю і вимірювання шорсткості поверхні.

Урок 15. Індикатори, глибиноміри, калібри.

Урок 16. Вимірювальні головки годинникового типу.

Урок 17. Засоби контролю і вимірювання кутів і конусів.

Домашнє завдання:

Опрацювати матеріал стор. 252,256,308,248,249,269, записати конспект в зошит

Гр.10,12,13,Т-1,Т-3.

Тема 2. Допуски і посадки гладких циліндричних і плоских з’єднань.

Урок 6.Поняття про єдину систему допусків і посадок.

Опрацювати матеріал, письмово дати відповіді на контрольні запитання

Підр. В.З Набродов „Допуски, посадки та технічні вимірювання” стор.7-10.

Урок 7.Система отворів та система валів.

Опрацювати матеріал, письмово дати відповіді на контрольні запитання

Підр. В.З Набродов „Допуски, посадки та технічні вимірювання” стор.11-13.

Урок 8.Поля допусків отворів і валів.

Опрацювати матеріал, письмово дати відповіді на контрольні запитання

Підр. В.З Набродов „Допуски, посадки та технічні вимірювання” стор.14-15.

Урок 9.Посадки переважного застосування.

Опрацювати матеріал, письмово дати відповіді на контрольні запитання

Підр. В.З Набродов „Допуски, посадки та технічні вимірювання” стор.16-18.

Урок 10.Приклади застосування різних видів посадок.

Опрацювати матеріал стор.7,11,14,16,18, письмово дати відповіді на контрольні запитання

Тема 3. Допуски форми і розташування поверхонь. Шорсткість поверхні.

Урок 13. Основні позначення відхилень.

Опрацювати матеріал, письмово дати відповіді на контрольні запитання

Підр. В.З Набродов „Допуски, посадки та технічні вимірювання” стор.128-129.

  Урок 14. Основні види відхилень форми поверхні.

Опрацювати матеріал, письмово дати відповіді на контрольні запитання

Підр. В.З Набродов „Допуски, посадки та технічні вимірювання” стор.129-130.

 Урок 15. Види часних відхилень циліндричних поверхонь.

Опрацювати матеріал, письмово дати відповіді на контрольні запитання

Підр. В.З Набродов „Допуски, посадки та технічні вимірювання” стор.135-136.

Урок 16. Шорсткість поверхні

.Опрацювати матеріал, письмово дати відповіді на контрольні запитання

Підр. В.З Набродов „Допуски, посадки та технічні вимірювання” стор.148-153.

Матеріал до уроків 13,14,15,16.

Відхилення форми оцінюється по всій поверхні (по всьому профілі) або ненормованій ділянці. Відлік відхилень форми поверхні відраховується від прилягаючої поверхні, під якою розуміється поверхня, що має форму номінальної поверхні.

Поняття відхилень форми і розташування, нормування в кресленнях, контроль і вимірювання їх після виготовлення поверхонь деталей засновані на положенні

про прилягаючі поверхні, профілі, лінії.

    Параметром для кількісної оцінки відхилень форми є найбільша відстань від точок реальної поверхні (профілю) до прилягаючої поверхні в межах ділянки.

Контроль , якому піддають кожну деталь , кожен вузол і виготовлену машину , має на меті перевірити відповідність точності розмірів і відносного положення і переміщення їх поверхонь встановленим нормам. Ефективність будь-якого контролю тим вище, чим ближче вдається отримати результати вимірювань контрольованих розмірів до їх дійсних значень .

Основні терміни (ухвали) , що характеризують відхилення форми , відносне положення і переміщення поверхонь деталей , сформульовані в Гост 10856-63 .

Відхилення форми — це відхилення форми реальної (фактичної) поверхні або профілю від форми геометричної поверхні або профілю. Кількісне відхилення форми оцінюється як найбільша відстань між виміряної реальної поверхнею і прилеглою поверхнею або між виміряним реальним профілем і прилеглим профілем.

Відхиленням розташування поверхні, осі, профілю називають відхилення реального розташування поверхні ( осі , профілю) від номінального розташування без урахування відхилення форми розглянутих і базових поверхонь (прямих профілів ).

Граничні відхилення форми і розташування на кресленнях вказуються впрямокутній рамці , розділеній на дві або три частини: у першій поміщається умовний знак відхилення ;

у другій — величина відхилення або , якщо допуск відноситься до обмеженої ділянки довжини або поверхні, дріб, де в чисельнику величина відхилення, в знаменнику — базова довжина або площа вимірювання в мм; в третій частині — літерне позначення бази ( баз), якщо це необхідно. Крім того, граничні відхилення форми і розташування можуть зазначатися текстом в технічних умовах.

                             Основні види відхилень форми  поверхонь.

Відхилення від прямолінійності в площині.

Відхилення від прямолінійності осі (чи лінії) у просторі.

Відхилення від площинності.

Опуклість — відхилення від площинності, за яким віддалення точок реальної поверхні від прилягаючої площини 1 зменшується від країв до середини.

Увігнутість — відхилення від площинності, за яким віддалення точок реальної поверхні від прилягаючої площини 1 збільшується від країв до середини.

Відхилення профілю поздовжнього перетину.

Основні види відхилень розташування поверхонь.

Відхилення від перпендикулярності площин.

Відхилення від перпендикулярності осі (чи прямої) щодо площини.

Відхилення від співвісності щодо осі базової поверхні.

Відхилення від співвісності відносно загальної осі.

Відхилення від симетричності відносно загальної площини симетрії.

Позиційне відхилення.

Окремими видами відхилення від  прямолінійності є опуклість і увігнутість.

Опуклість — відхилення від прямолінійності, за яким віддалення точок реального профілю від прилягаючої прямої зменшується від країв до середини.

Увігнутість- відхилення від прямолінійності, за яким віддалення точок реального профілю від прилягаючої прямої  збільшується від країв до середини.

Відхилення від прямолінійності осі (чи лінії) у просторі — найменше значення діаметра циліндра, усередині якого розташовується реальна вісь  поверхні обертання (лінія) у межах нормованої ділянки.

Відхилення від круглості — найбільша відстань від точок реального профілю до  прилягаючого кола.

Окремими видами відхилень від круглості є овальність і огранка.

Овальність — відхилення від круглості, за яким реальний профіль являє собою овалообразну фігуру, найбільший і найменший діаметри якої знаходяться у взаємно перпендикулярних напрямках.

Огранка ― відхилення від круглості, за яким реальний профіль являє собою багатогранну фігуру.

Кількісно овальність і огранка оцінюються так само, як відхилення від круглості.

Відхилення від циліндричності ― найбільша відстань  від точок реальної поверхні  до прилягаючого циліндра   у межах нормованої ділянки.

Конусоподiбність ― відхилення профілю поздовжнього перетину, за яким утворюючі прямолінійні, але не паралельнi.

Бочкоподібність — відхилення профілю поздовжнього перетину, за яким утворюючі непрямолінійні і діаметри збільшуються від країв до середини перетину.

Сідлоподібність — відхилення профілю поздовжнього перетину, за яким утворюючі непрямолінійні і діаметри зменшуються від країв до середини перетину.

Шорсткістюповерхні називають сукупність нерівностей з малими кроками на базовій довжині „l“. Шорсткість є наслідком деформації поверхні деталі при її обробці різальним інструментом. Числові значення шорсткості визначають від єдиної бази, за яку прийнята середня лінія профілю. Середня лінія профілю проводиться так, щоб у межах базової довжини середнє квадратичне відхилення профілю до цієї лінії було мінімальним.

Шорсткість поверхні в більшості випадків визначають двома основними параметрами. Середнім арифметичним відхиленням профілю – Ra і висотою нерівностей профілю за десятьма точками – Rz , при чому параметр Ra є кращим.

Для позначення шорсткості, на умовному знаку для параметра Ra указують тільки числову величину, для Rz – буквений символ і числову величину після нього.

Коли всі поверхні деталі мають однакову шорсткість, її позначення поміщають у правому верхньому кутку креслення й на зображення не наносять. При вказівці однакової шорсткості для частини поверхонь деталі, на яких не нанесені позначення шорсткості, у правому верхньому куті креслення крім однакової шорсткості ставлять знак ().

Позначення шорсткості поверхонь на зображенні деталі розташовують на лініях контуру, або виносних лініях.

Контролюють шорсткість контактним методом, за допомогою щупових  приладів (профілометрами й профілографами), і безконтактним – оптичними приладами (мікроінтерферометрами й подвійними мікроскопами).

У промисловості застосовують профілографи й профілометри. Принцип дії приладів контактного типу заснований на досліджувані поверхні алмазною голкою й перетворенні коливань голки у відповідну зміну напруги електричного струму.

Базова довжина l — довжина базової лінії, яку використовують для виділення нерівностей, що характеризують шорсткість поверхні. Базова лінія (поверхонь) – лінія (поверхня) заданої геометричної форми, певним чином проведена відносно профілю (поверхні) і призначена для оцінки геометричних параметрів поверхні. Середня лінія профілю m — базова лінія, що має форму номінального профілю і проведена так, що в межах базової довжини середньоквадратичне відхилення його до цієї лінії мінімальне. Система середньої лінії – система відліку, що використовується при оцінки параметрів шорсткості, в якій як базова приймається середня лінія.

Виступ профілю – частина профілю, що з’єднує дві сусідні точки перетину його середньою лінією, спрямованою з тіла. Западина профілю – частина профілю, що з’єднує дві сусідні точки перетину його із середньою лінією, спрямовану в тіло. Нерівність профілю – виступ і спряжена з ним западина профілю.

Шорсткість поверхні оцінюється якісно або кількісно. Якісна оцінка здійснюється шляхом порівняння із зразками, виготовленими з тих же матеріалів і обробленими аналогічними методами, вона проста й зручна у виробничих умовах. Для порівняльної оцінки шорсткості поверхні застосовують пневматичні прилади або рефлектоміри. Перші засновані на вимірюванні витрати повітря, що проходить по западинах поверхні, дія рефлектомірів ґрунтується на використанні відбиваючої здатності перевірюваної поверхні. Промені від джерела, спрямовані на поверхню, відбиваються від неї і попадають на фотоелемент. Струм від останнього посилюється в підсилювачі і спрямовується на вимірювальний пристрій – гальванометр.

Кількісна оцінка шорсткості поверхні полягає у визначенні приладом висоти нерівності за одним із параметрів. Для цієї мети застосовують прилади наступних груп: контактні (профілографи та профілометри) і безконтактні (оптичні).